| Old English (ca. 450-1100) |
| has gloss | ang: Æppellēaf (Viola odorata) is cynn þæs cnōsles Viola inlende tō Europe and Asian, ac ƿæs ēac inȝebrōht in Norþne American. Hē is ēac Ȝeardæppellēaf ȝehāten. |
| lexicalization | ang: Æppellēaf |
| Catalan |
| has gloss | cat: La viola dolor (Viola odorata) en referència a la olor dolça que desprèn (car és la única espècie de la família de les violàcies que emet perfum), és una planta de la família de les violàcies. És originària dEuropa, més concretament de la regió mediterrània. Tot i així, sestén pràcticament per tot el món, des dÀsia fins al nord dÀfrica, passant per les zones més fresques dAmèrica. Descripció És una planta herbàcia dentre 5-10 cm dalçada de rel perenne. Té una rel axonomorfa amb rizoma i tiges herbàcies amb dues estípules lanceolades cada una. Tant les fulles com les flors creixen en roseta basal des de la rel i són altament peciolades. Les fulles són simples, cordiformes, amb el marge lleugerament dentat i brillants per l'anvers. |
| lexicalization | cat: Viola d’olor |
| Czech |
| has gloss | ces: Violka vonná (Viola odorata L.), lidově zvaná také fialka, je vytrvalá bylina z čeledi violkovitých (Violaceae) |
| lexicalization | ces: Violka vonná |
| Danish |
| has gloss | dan: Marts-Viol (Viola odorata) er en lav, udløberdannende staude. Bladrosetten består af runde, hjerteformede blade med rundtakket rand. Under- og overside er ensfarvet mørkegrønne og næsten hårløse. Planten bære blomster i to sæsoner: dels i det tidlige forår, og dels sidst i september. Tidligt på foråret (dog sjældent i marts!) ses de dybt violette blomster, som er bygget lige som stedmoderblomsten. Disse blomster bestøves af insekter. De sene blomster er lugtløse og selvbestøvende. Frøene har et lille fedtvedhæng, som gør at de bliver spredt af myrer. |
| lexicalization | dan: Marts-Viol |
| lexicalization | dan: Martsviol |
| German |
| has gloss | deu: Das Duftveilchen (Viola odorata), auch Märzveilchen oder Wohlriechendes Veilchen genannt, gehört zu der Familie der Veilchengewächse (Violaceae). Es ist im Mittelmeergebiet bis hin zum Kaukasus und Kurdistan beheimatet und in weiten Teilen Europas eingebürgert. Im Garten wird es seit der Antike kultiviert, weil es sowohl im religiösen Ritus als auch in der Heilkunde schon sehr früh Verwendung fand. Spätestens seit dem frühen Mittelalter wurde es auch in Mitteleuropa als Zier- und Heilpflanze angebaut. |
| lexicalization | deu: Duftveilchen |
| Esperanto |
| lexicalization | epo: odora violo |
| Finnish |
| has gloss | fin: Tuoksuorvokki (Viola odorata) on perinteinen monivuotinen orvokkikasvi. |
| lexicalization | fin: Tuoksuorvokki |
| French |
| has gloss | fra: La violette odorante ou Viola odorata est une petite plante vivace de la famille des Violaceae formant des colonies plus ou moins étendues, aux tiges formant des stolons, aux feuilles ovales, en cœur à la base, munies dun long pétiole et aux fleurs odorantes, au bout dune mince tige, fleurissant de février à mai, formées de cinq pétales violet dont linférieur est muni dun éperon qui sont stériles ( alors que de petites fleurs verdâtres et tardives forment des graines). |
| lexicalization | fra: violette odorante |
| Hebrew |
| has gloss | heb: סגל ריחני (שם מדעי: Viola odorata) הוא מין צמח רב-שנתי ממשפחת הסגליים, המוכר יותר בכינוי סיגלית. הוא גדל בר באירופה, בדרך כלל באזורי יער מוצלים. בישראל הוא נפוץ כצמח נוי בגינון, המשמש לכיסוי קרקע. |
| lexicalization | heb: סגל ריחני |
| Upper Sorbian |
| has gloss | hsb: Wonjata fijałka (Viola odorata) je rostlina ze swójby fijałkowych rostlinow (Violaceae). |
| lexicalization | hsb: Wonjata fijałka |
| Hungarian |
| has gloss | hun: Az illatos ibolya (Viola odorata), népies nevén: lila ibolya, violetta, vénuszvirág vagy bájos ibolya az ibolyafélék (Violaceae) családjának Viola nemzetségébe tartozó évelő növény, Európában és Ázsiában őshonos, de Észak-Amerikában is elterjedt. |
| lexicalization | hun: Illatos ibolya |
| Japanese |
| has gloss | jpn: ニオイスミレ（匂菫、学名：Viola odorata）は、スミレ科スミレ属の耐寒性多年草。 |
| lexicalization | jpn: ニオイスミレ |
| Lithuanian |
| has gloss | lit: Kvapioji našlaitė (, ) – našlaičių (Viola) genties gėlė, natūraliai paplitusi Europoje ir Azijoje bei introdukuota Šiaurės Amerikoje. |
| lexicalization | lit: Kvapioji našlaitė |
| Low German |
| has gloss | nds: Dat Vijöölken (Viola odorata) höört to de Familie vun de Violenplanten (Violaceae). An un for sik is dat in de Länner rund um dat Middelmeer bit hen na den Kaukasus un Kurdistan tohuse, man in grote Deele vun Europa is dat midderwielen inbörgert. In'n Goorn warrt dat al vun de Antike af an anplant, vunwegen datt dat in de Religion un ok in de Medizin en Rull speelt hett. In Middeleuropa warrt dat tominnst vun dat fröhe Middeloller af an as Tier- un Heelplant anboot. Dat Vijöölken höört mit to de Öllernplanten vun de Grootmudderblome. |
| lexicalization | nds: Vijöölken |
| Dutch |
| has gloss | nld: Het maarts viooltje (Viola odorata) is een circa 15 cm hoge vaste plant uit de viooltjesfamilie (Violaceae). De plant is in Nederland en België vrij zeldzaam. |
| lexicalization | nld: maarts viooltje |
| Norwegian Nynorsk |
| has gloss | nno: Marsfiol (Viola odoráta) er ein plante i fiolslekta som blir opp til 7 cm. høg. Han blømer om våren med store mørkblå blomstrar som luktar godt. Blad og blomsterskaft dannar ein rosett ved bakken. Han har òg små blad på blomsterskaftet. Seinare kjem det blomstrar som ikkje opnar seg, men sjølvpollinerar. Desse har korte skaft og bøyer seg mot marka. Fruktane på desse blir modna på eller i molda. Plantar som har to slags frukt, på marka og i lufta, kallast amfikarpe. Eit anna døme er gaukesyre. Frøa til marsfiolen blir spreidde av maur. Planta formerar seg også vegetativt med lange tæger, og kan danne store koloniar. |
| lexicalization | nno: marsfiol |
| Norwegian |
| has gloss | nor: Marsfiol (latin: Viola odorata ) er en flerårig urt i fiolfamilien som har 10 cm lange utløpere. Bladene er hjerteformede eller nyreformede og har spredte hår. Blomstene som kommer i mars, april eller mai har mørkefiolette kronblader som er sterkt velluktende. På førsommeren blir det dannet noen små grønne blomster som ikke åpner seg og som ikke bestøver seg selv. |
| lexicalization | nor: Marsfiol |
| Polish |
| has gloss | pol: Fiołek wonny (fiołek pachnący) (Viola odorata L.) – gatunek rośliny należący do rodziny fiołkowatych. Występuje w stanie dzikim w Europie, w zachodniej Azji (Cypr, Turcja) i północnej Afryce (Makaronezja, Wyspy Kanaryjskie) . W Polsce średnio pospolity na niżu i w niższych położeniach górskich. Uprawiany i często dziczejący. |
| lexicalization | pol: Fiołek wonny |
| Russian |
| has gloss | rus: Фиа́лка души́стая — травянистое многолетнее растение семейства Фиалковые. |
| lexicalization | rus: фиалка душистая |
| Slovak |
| has gloss | slk: Fialka voňavá (Viola odorata) je liečivá vytrvalá bylina z čeľade fialkovité (Violaceae). Je to jedna z najkrajších lesných fialiek. Má veľké voňavé fialové kvety, podľa nich je aj pomenovaná. |
| lexicalization | slk: Fialka voňavá |
| Slovenian |
| has gloss | slv: Dišeča vijolica (znanstveno ime Viola odorata) je trajnica iz družine vijoličevk. |
| lexicalization | slv: Dišeča vijolica |
| Castilian |
| has gloss | spa: La viola (Viola odorata) es una especie del género Viola nativa de Europa y de Asia, e introducida en toda América. También se la llama violeta de jardín. |
| lexicalization | spa: Viola odorata |
| Swedish |
| has gloss | swe: Luktviol (Viola odorata) är en art i familjen violväxt som är ursprunglig i Europa, Medelhavsområdet och på Azorerna och Madeira. I Sverige anses den vara inhemsk på Öland och på ett par ställen i Skåne, men den har förvildats och förekommer i naturen i hela södra och mellersta Sverige. De vildväxande luktviolerna har mindre blommor och blad och svagare lukt än de odlade. |
| lexicalization | swe: Luktviol |
| Ukrainian |
| has gloss | ukr: Фіа́лка запашна́ (Viola odorata L.) Місцеві назви — фіалка пахуча, кінські копитця, підлісок. Багаторічна травяниста ранньовесняна рослина родини фіалкових, 5-15 см заввишки з прикореневою розеткою при основі стебла, з повзучим малорозгалуженим кореневищем і з повзучими надземними пагонами. Листки чергові, широкоовальні, ниркоподібні або округло-яйцеподібні, при основі глибокосерцеподібні, верхівка листкової пластинки тупа, по краю городчаста, темно-зелена, короткопухнаста або гола. Прилистки яйцеподібно-ланцетні з торочками, довжина яких менша половини ширини прилистків. Черешки довгі. Квітки запашні, поодинокі, на довгих квітконіжках, неправильні, роздільнопелюсткові, оцвітина подвійна, з пяти тупих чашолистків і пяти різних пелюсток. Нижня пелюстка з шпоркою, на верхівці виїмчаста, інші — округлі; бічні пелюстки менші від інших. Віночок синьо-фіолетовий, рідше рожевий або білий. Тичинок пять, з короткими нитками і лускоподібними придатками, що піднімаються над пиляками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка потовщена із загнутим донизу носиком. Плід — куляста пухнаста коробочка, що відкривається трьома стулками. |
| lexicalization | ukr: Фіалка запашна |
| Chinese |
| has gloss | zho: 香堇菜（学名：）是堇菜科堇菜属的植物。分布于欧洲、非洲北部、亚洲以及中国大陆的各大城市多有栽培等地，目前尚未由人工引种栽培。 |
| lexicalization | zho: 香堇菜 |
